Доброго здоров"я всім мислячим людям!



Життя плине, і ми пливемо по цій річці, і наші голови наповнюються, спустошуються і знову наповнюються ілюзіями щодо нас самих, нашого життя, наших виборів. Але ми несвідомо вдаємо, що так і має бути, допоки з роками з нас не почне відвалюватися все надумане, "не наше", як шари з цибулини.

 

Чим ми наповнені? Трендами, думками експертів, порадами численних спеців, гарними обгортками, де написано, як має бути. Але насправді як має бути? Хто дасть відповідь на це питання?

 

Всі знають, що треба вчитися, в цьому нам - людям немає рівних, тільки дай щось вивчити, занотувати гори академічних знань. Цим самим ми набиваємо голову і собі і своїм дітям. Щось треба досягти? Якимось таким треба бути розумним, гарним, ідеальним?  І що відбувається потім.... А потім ми заходимо в глухий кут, тому що знання - це добре, досягнення - це добре, але чи щасливі ми, чи добре почуваємося на одинці із собою. Чому іноді накриває якимось невимовним відчуттям тягаря і нікчемності, безрадісності, безвиході. Такі моменти бувають в кожного, але ми намагаємося від них відкараскатися поринувши в нові завдання, і нам стає легше, хоча ми біжимо від проблеми замість того, щоб їй подивитися в очі і зупинитися.

 

Ніхто не розказує і не вчить як саме жити, як бути в гармонії з собою, як відчувати себе щасливим, як створювати (саме створювати) контакт зі своїм внутрішнім світом і світом інших людей. 

​

Мені ще немає 100 років))) але ці питання мене хвилювали і хвилюють. Я була б дуже вдячною, якби мене цього навчили в ранні роки мого життя. Але хвала Богу що ще не пізно, і в своїх пошуках наосліп в мене є деякий прогрес, і тому, можливо, мої роздуми будуть корисними для інших шукачів істини в собі.

​

Цей сайт створений саме для фіксації таких роздумів і відчуттів, та відкриттів, до яких вони ведуть. 

​

Людина, як добре вино, яке з роками проходить різні стадії внутрішнього розвитку. З часом вино набуває неймовірного прозорого кольору, вишуканих смакових ноток. Весь осад, вся каламуть потрошку осядає, надаючи місце істинному сяйву, красі внутрішнього світу. Так має бути, бо інакше ми залишимося лише гусеницями, не зрозумівши, що таке крила, і як легко можна з ними літати. 

​

Цю роботу перетворення гусениці на метелика ніхто за людину не зробить, це її індивідуальна робота і вона триває все життя.

​

Буду щаслива, якщо комусь це допоможе наблизитися ближче до себе. Але я щаслива просто з того, що можу про це писати і говорити, бо така робота систематизує все в гарну гармонійну структуру.

​

​

Давайте вчитися літати, бо по-справжньому жити - це літати, відчуваючи себе повністю живим.

​

​



​

 





​